Арт- і ігрова терапія як простір підтримки: про семінар для фахівців допоміжних професій

 

19 лютого на базі ЦПР ПП був проведений семінар практикум для практичних психологів і соціальних педагогів, присвячений арт-терапії та ігровій терапії в роботі з дітьми з особливими освітніми потребами, який став не просто професійною зустріччю, а живим простором осмислення, підтримки й зростання. У центрі уваги була дитина — з її індивідуальністю, ресурсами, вразливістю та правом на безпечний розвиток.

В першій половині семінару з темою: «Відчуваю: Де живуть мої емоції», провела практикум практичний психолог ліцею с. Уладівське Діана Гринчук. Емоційний термометр, карта емоційних відчуттів, сканування тіла та діалог із тілом – це вправи які дозволили учасникам поринути світ своїх емоцій.

У другій частині семінару учасники продовжили працювали в активному форматі: виконували арт-терапевтичні вправи, моделювали фрагменти занять, адаптували стратегії відповідно до потреб дитини з ООП. Через прості, але змістовні техніки — мій світ у кольорі, чарівний мешечок, захисний колар і розірви-створи в грі — фахівці проживали власний досвід включеності, що дало змогу глибше зрозуміти внутрішній світ дитини з ООП. Адже лише відчувши процес із середини, можна професійно й етично організувати його для інших.

Окремий акцент було зроблено на адаптаціях для дітей з різними освітніми потребами. Йшлося про структурованість і візуальну підтримку для дітей із розладами аутистичного спектра, дроблення інструкцій і підкріплення успіху — для дітей із затримкою психічного розвитку, рухову інтеграцію та чіткий регламент — для дітей із труднощами саморегуляції, створення відчуття безпеки та добровільності — для дітей із досвідом травми чи підвищеною тривожністю. Учасники переконалися: універсальних рецептів не існує, натомість існує професійна гнучкість, чутливість і повага до меж.

Дискусійна частина семінару показала, що арт- і ігрова терапія — це не про «малювання заради малювання» і не про діагностування за символами. Це про створення простору, де дитина може виразити те, для чого ще не вистачає слів; де процес важливіший за результат; де підтримка переважає оцінювання. Фахівці обговорювали питання етики, добровільності участі, недопустимості інтерпретацій без запиту та значення міждисциплінарної взаємодії команди супроводу в інклюзивному навчанні.

Важливою складовою стала і саморефлексія. Практичний психолог та соціальний педагог є частиною освітнього процесу, а отже, його емоційний стан, професійні межі та профілактика вигорання безпосередньо впливають на якість допомоги. Семінар став нагадуванням: підтримуючи дитину, фахівець також потребує підтримки — професійної спільноти, обміну досвідом та супервізії.

Підсумком зустрічі стали не лише методичні матеріали й конкретні інструменти для практики, а й відчуття спільної місії. У час, коли діти переживають складні соціальні й емоційні виклики, саме фахівці допоміжних професій можуть стати для них точкою стабільності. І арт- та ігрова терапія — це мова, якою дитинство говорить про важливе.

Психологічна стійкість як щоденна професійна практика.

 

Ресурсна зустріч психолога ЦПР ПП із педагогічними працівнтками ЗДО с. Черепашинці на тему психологічної стійкості стала не просто коротким методичним заходом, а простором чесної розмови про внутрішній стан учителя. У час підвищених вимог, швидких змін і тривалого стресу особливо важливо зупинитися й запитати себе: «У якому я зараз ресурсі?»

Початок зустрічі був присвячений усвідомленню власного емоційного стану. Учасники оцінили рівень самопочуття, напруження та настрою за простою шкалою САН. Уже цей крок показав: стійкість починається з уваги до себе. Педагоги відзначили, що інколи звикають функціонувати «на автоматі», відкладаючи власні потреби на потім. Водночас навіть коротка рефлексія допомагає повернути відчуття контролю над ситуацією.

Практична вправа «Ресурсна батарейка» дала можливість розмежувати те, що справді енергозатратним, і те, що заряджає. У процесі обговорення стало очевидно: значна частина професійної напруги пов’язана не стільки з обсягом роботи, скільки з переживанням за фактори, які педагог не може змінити. Усвідомлення цього знижує рівень внутрішнього тиску й допомагає спрямувати енергію на конкретні, реалістичні дії.

Окрему увагу приділили техніці дихання з подовженим видихом як простому інструменту швидкої саморегуляції. Учасники відзначили, що навіть кілька хвилин зосередженого дихання допомагають стабілізувати емоційний стан, зменшити тілесну напругу та повернути ясність мислення. Така практика не потребує спеціальних умов і може застосовуватися під час робочого дня.

Завершальна рефлексія показала позитивну динаміку: більшість педагогів відзначили зниження напруження та появу відчуття внутрішньої опори. Особливо цінним став висновок про те, що психологічна стійкість — це не вроджена риса характеру, а навичка, яку можна й потрібно розвивати системно.

Проведена зустріч засвідчила: турбота про ментальне здоров’я педагога є передумовою безпечного та підтримуючого освітнього середовища. Адже саме внутрішній баланс педагога формує атмосферу довіри, спокою й упевненості для дітей. І якщо педагог знаходить час подбати про власний ресурс, він отримує значно більше можливостей підтримати інших.

Слово, яке будує міст

 

Сучасна школа — це не лише простір знань, а передусім простір взаємодії. І саме від якості цієї взаємодії залежить, чи стане освітнє середовище підтримувальним і безконфліктним, чи перетвориться на поле прихованих напружень. Так, в актовій залі управління освіти, молоді та спорту, центр професійного розвитку педагогічних працівників 13 лютого  2026 року запросив взяти  участь педагогічних працівників третього  року роботи в закладах освіти у практичному семінарі: «Методи ефективної комунікації в педагогічній діяльності як запорука безконфліктного середовища» який став нагодою чесно й професійно подивитися на те, як ми говоримо — і як нас чують.

Третій рік роботи — особливий рубіж. Уже є досвід, але ще залишаються сумніви; з’являється впевненість, але трапляються й складні розмови з учнями, батьками, колегами. Саме тому акцент семінару було зроблено не на теорії, а на практиці: живому діалозі, реальних моделях поведінки, аналізі власних реакцій.

Однією з центральних активностей стала гра «Чарівний фрукт». Учасники об’єдналися в трійки, де кожен отримав роль: продавця, завідувача лікарнею та бізнесмена. Здавалося б, проста умова — домовитися щодо розподілу одного цінного ресурсу. Але дуже швидко стало зрозуміло: справа не у фрукті, а в стратегіях спілкування. Чи слухаємо ми партнера по діалогу? Чи намагаємося зрозуміти його інтереси? Чи наполягаємо лише на власному? У ході перемовин проявилися різні стилі: хтось одразу займав жорстку позицію, хтось шукав компроміс, хтось ставив уточнювальні запитання й намагався розширити бачення ситуації. І саме стратегія співробітництва привела учасників до взаємовигідного рішення.  

Гра продемонструвала просту, але важливу істину: конфлікт часто виникає не через різницю інтересів, а через спосіб їхнього представлення. Там, де з’являється простір для діалогу, зменшується напруга. Там, де є прагнення почути — з’являється шанс домовитися.

Безконфліктне середовище — не утопія і не відсутність проблем. Це культура взаємоповаги, де слово не ранить, а пояснює; не принижує, а підтримує; не розділяє, а поєднує. Саме таке розуміння стало спільним висновком нашої зустрічі.

Профілактика емоційного та професійного вигорання педагога, форми підтримки

 У допомогаючих професіях турбота про інших часто випереджає турботу про себе. З цієї причини захід для практичних психологів і соціальних педагогів на тему профілактики емоційного та професійного вигорання став не просто черговою зустріччю фахівців психологічної служби, а простором відновлення, усвідомлення і щирої підтримки. Символом і провідною метафорою заходу стала кава — як аромат паузи, тепла й внутрішнього балансу.

Зустріч «Релакс з ароматом кави» була побудована у форматі умовного «кавового меню», яку провела парктичний психолог ЗДО №1 Галина Гедз, мала свій особливий психологічний зміст. Через легку руханку, дихальні вправи, рефлексивні запитання та арт-практики учасники м’яко переходили від напруження до усвідомлення власного стану. Кава в цьому процесі виступала не напоєм, а образом: дозволом зупинитися, прислухатися до себе, відчути межі власних ресурсів.

Особливу цінність мали вправи, спрямовані на розпізнавання ознак емоційного виснаження, відновлення контакту з власними потребами та пошук індивідуальних джерел підтримки. Учасники ділилися досвідом, відкривали для себе нові способи самодопомоги, формували особисті «рецепти балансу», які можна застосовувати у щоденній професійній діяльності.

Атмосфера заходу була камерною, безпечною й підтримувальною. Вона сприяла відкритості, щирості та відчуттю професійної спільності. Важливо, що увага була зосереджена не лише на техніках профілактики вигорання, а й на праві фахівця бути втомленим, потребувати паузи та приймати допомогу.

«Релакс з ароматом кави» нагадав учасникам просту, але принципову істину: щоб залишатися ефективним у допомозі іншим, необхідно регулярно наповнювати власну «чашку». Саме з таких усвідомлених пауз і починається професійна стійкість, емоційне здоров’я та довготривала любов до своєї справи.

Ресурсний педагог — опора для дитини: як у Калинівці плекали власну резильєнтніть.

8 січня 2026 року Центр професійного розвитку педагогічних працівників Калинівської міської ради став простором відновлення та підтримки. У залі засідань управління освіти, молоді та спорту відбувся практичний тренінг для вихователів закладів дошкільної освіти на тему: «Психологічне відновлення: крок за кроком до емоційної стабільності», який провів психолог ЦПРПП Андрій Андрейко.

У сучасних реаліях вихователь — це не лише педагог, а й «острівець спокою» для малечі. Проте, щоб дарувати впевненість дітям, дорослим необхідно спочатку подбати про власну «кисневу маску». Саме пошуку внутрішніх опор та опануванню технік резильєнтності (стійкості) була присвячена ця зустріч.

Програма тренінгу була насичена різними практиками. За допомогою вправи «Тут і тепер» та відомої техніки заземлення «5-4-3-2-1» педагоги вчилися миттєво стабілізувати стан у моменти тривоги, повертатися в реальність. М’язову напругу  допомогла зняти вправа «Розіжми кулак»,  Відчути  внутрішній  простір  та спокій вдалося за допомогою техніки «Наді мною небо».

Учасники детально розібрали свою «Зону стійкості» та вчилися розрізняти сфери впливу завдяки вправі «Зона контролю», що є ключовим для профілактики вигорання. Техніка «Трамвай»  дозволила усім присутнім символічно «відпустити» страхи та неприємності, звільнивши місце для нових сил.

Тренінг пройшов у атмосфері щирості та взаємопідтримки. Обговорення технік показало, наскільки важливо для освітян мати час на осмислення власного стану. Педагоги поповнили свою «психологічну аптечку» дієвими інструментами для щоденного відновлення, які учасники зможуть використовувати як для самодопомоги, так і в роботі з колегами чи батьками.

Дякуємо кожному вихователю за активність, відкритість та незламність. Разом ми крокуємо до емоційної стабільності та гармонійного майбутнього наших дітей!

Мислити, обирати й не боятися творити власне майбутнє!

 

Старшокласники щороку опиняються перед одним із найвідповідальніших рішень у житті — вибором професії. Це не просто визначення спеціальності чи закладу освіти, а перший крок до усвідомленого дорослого життя, до проєктування власного шляху, де поєднуються інтереси, здібності, цінності та майбутні можливості. Саме тому робота психолога з молоддю в цей період потребує особливої уваги й використання таких методів, які не нав’язують готових відповідей, а допомагають побачити й відчути власний шлях.

Так, під час зустрічі підтримки, стабілізації та згуртування «Спільноти професіоналів психологічної служби освіти Вінниччини», яку проводив Навчально-методичний центр психологічної служби системи освіти Вінницької області 12 грудня 2025 року, була представлена авторська методика Андрія Андрейка, психолога ЦПР ПП, на тему: «Евристична бесіда зі старшокласниками щодо побудови проєкту майбутніх перспектив».

Методика «Евристична бесіда» зосереджена на силі влучного запитання, поєднуючи м’який супровід із активною самостійною мисленнєвою діяльністю старшокласників. Її метою в організації профорієнтаційної роботи є врахування особливостей освітнього середовища та можливостей індивідуального розвитку здобувача освіти: не лише ознайомлення зі світом різноманітних професій, а й допомога в самопізнанні (усвідомленні власних умінь і навичок), розумінні значущості вибору (де здобути професію) та формуванні власної логіки руху в майбутнє.

Евристична бесіда ефективна, адже спирається на природну допитливість підлітків, їх прагнення до самостійності та потребу в усвідомленні власної значущості. Підліток не просто відповідає — він міркує, аналізує й вибудовує причинно-наслідкові зв’язки між сьогоднішніми рішеннями та завтрашніми можливостями.

Представлена методика бесіди має три етапи.

Мотиваційний етап покликаний нагадати старшокласникам про цінність часу та вагомість вибору професії. Використовуючи життєві приклади, психолог пропонує учням замислитися над тим, яку частину життя займає праця і як багато ми втрачаємо, проводячи її в нелюбимій справі. Цей прийом створює емоційно-смислову точку опори: підлітки усвідомлюють, що професія — не формальність, а суттєвий чинник якості життя.

Основний етап передбачає створення кожним учнем власного «проєкту майбутніх перспектив». Працюючи з лінією часу, старшокласники визначають тривалість навчання, перші кроки в професії, можливі кар’єрні етапи, життєві плани та очікування. Під керівництвом психолога вони аналізують важливі рішення, обговорюють ризики й альтернативи та бачать, як їхній вибір формує загальну траєкторію життя. Це процес формування дорослої відповідальності, у якому учень не просто мріє, а планує й прогнозує.

Завершальний етап передбачає (за бажанням) презентацію учнем власного проєкту, отримання підтримки однолітків, обмін досвідом та окреслення індивідуальної траєкторії особистісного розвитку з можливістю подальшого доопрацювання ідеї в форматі індивідуальної консультації. Психолог наголошує, що це лише перша версія унікального життєвого проєкту, який можна змінювати, доповнювати й розвивати. Вміння планувати, гнучко реагувати на зміни та зберігати віру в себе є фундаментом майбутньої професійної реалізації.

Представляючи цю методику працівникам НМЦ ПССО та психологам ЦПР ПП інших громад Вінницької області, психолог центру поділився методологією проведення профорієнтаційної бесіди з дітьми та підкреслив важливість сприяння індивідуальному розвитку особистості здобувача освіти за допомогою формату, який не «веде за руку», а дає можливість замислитися, відчути власний вибір і стати активним суб’єктом власного майбутнього. Евристична бесіда — це не просто інструмент профорієнтації, а спосіб навчити молодь мріяти, планувати й відповідально втілювати свої ідеї.

У світі, де професії швидко змінюються, здатність будувати власний шлях стає важливішою за перелік готових рекомендацій. І якщо ми прагнемо бачити молодь успішною, мотивованою й свідомою, маємо навчити її головного — мислити, обирати й не боятися творити власне майбутнє.

Гендерно чутлива комунікація в освіті

 

У сучасному освітньому середовищі питання рівності, поваги та безпечної взаємодії між учителем і здобувачами освіти набуває особливої уваги. Саме цим аспектам була присвячена тематична бесіда для педагогічних працівників «Гендерно чутлива комунікація в освіті», проведена з метою підвищення професійної культури спілкування й удосконалення навичок недискримінаційної взаємодії в щоденній практиці вчителя.

Під час зустрічі учасники проаналізували основні прояви гендерних упереджень в освітньому середовищі — від вибіркових стандартів до стереотипних формулювань, які можуть впливати на самооцінку, мотивацію та навчальні результати учнів і учениць. Окрему увагу було приділено тонким формам комунікації: інтонації, очікуванням щодо поведінки, особливостям невербальних сигналів, які часто формують різний простір можливостей для дітей залежно від статі.

У практичній частині педагоги ознайомилися з прикладами альтернативних нейтральних формулювань, обговорили реальні кейси зі шкільної діяльності та відпрацювали інструменти рівноправного надання зворотного зв’язку. Педагоги працювали в малих групах, що дало змогу поглиблено проаналізувати типові ситуації та отримати фахову підтримку в коригуванні власних комунікативних стратегій.

Захід підкреслив важливість послідовної та усвідомленої комунікації, яка сприяє формуванню безпечного освітнього простору, де кожен учень і кожна учениця отримують рівні можливості для розвитку. Педагоги відзначили практичність поданих рекомендацій і готовність застосовувати їх у своїй роботі.

Проведена бесіда стала ще одним кроком до зміцнення професійної компетентності вчителів та розвитку культури взаємодії, що підтримує повагу, інклюзивність і якісну освіту для всіх.