Психологічна стійкість як щоденна професійна практика.

 

Ресурсна зустріч психолога ЦПР ПП із педагогічними працівнтками ЗДО с. Черепашинці на тему психологічної стійкості стала не просто коротким методичним заходом, а простором чесної розмови про внутрішній стан учителя. У час підвищених вимог, швидких змін і тривалого стресу особливо важливо зупинитися й запитати себе: «У якому я зараз ресурсі?»

Початок зустрічі був присвячений усвідомленню власного емоційного стану. Учасники оцінили рівень самопочуття, напруження та настрою за простою шкалою САН. Уже цей крок показав: стійкість починається з уваги до себе. Педагоги відзначили, що інколи звикають функціонувати «на автоматі», відкладаючи власні потреби на потім. Водночас навіть коротка рефлексія допомагає повернути відчуття контролю над ситуацією.

Практична вправа «Ресурсна батарейка» дала можливість розмежувати те, що справді енергозатратним, і те, що заряджає. У процесі обговорення стало очевидно: значна частина професійної напруги пов’язана не стільки з обсягом роботи, скільки з переживанням за фактори, які педагог не може змінити. Усвідомлення цього знижує рівень внутрішнього тиску й допомагає спрямувати енергію на конкретні, реалістичні дії.

Окрему увагу приділили техніці дихання з подовженим видихом як простому інструменту швидкої саморегуляції. Учасники відзначили, що навіть кілька хвилин зосередженого дихання допомагають стабілізувати емоційний стан, зменшити тілесну напругу та повернути ясність мислення. Така практика не потребує спеціальних умов і може застосовуватися під час робочого дня.

Завершальна рефлексія показала позитивну динаміку: більшість педагогів відзначили зниження напруження та появу відчуття внутрішньої опори. Особливо цінним став висновок про те, що психологічна стійкість — це не вроджена риса характеру, а навичка, яку можна й потрібно розвивати системно.

Проведена зустріч засвідчила: турбота про ментальне здоров’я педагога є передумовою безпечного та підтримуючого освітнього середовища. Адже саме внутрішній баланс педагога формує атмосферу довіри, спокою й упевненості для дітей. І якщо педагог знаходить час подбати про власний ресурс, він отримує значно більше можливостей підтримати інших.