Арт- і ігрова терапія як простір підтримки: про семінар для фахівців допоміжних професій

 

19 лютого на базі ЦПР ПП був проведений семінар практикум для практичних психологів і соціальних педагогів, присвячений арт-терапії та ігровій терапії в роботі з дітьми з особливими освітніми потребами, який став не просто професійною зустріччю, а живим простором осмислення, підтримки й зростання. У центрі уваги була дитина — з її індивідуальністю, ресурсами, вразливістю та правом на безпечний розвиток.

В першій половині семінару з темою: «Відчуваю: Де живуть мої емоції», провела практикум практичний психолог ліцею с. Уладівське Діана Гринчук. Емоційний термометр, карта емоційних відчуттів, сканування тіла та діалог із тілом – це вправи які дозволили учасникам поринути світ своїх емоцій.

У другій частині семінару учасники продовжили працювали в активному форматі: виконували арт-терапевтичні вправи, моделювали фрагменти занять, адаптували стратегії відповідно до потреб дитини з ООП. Через прості, але змістовні техніки — мій світ у кольорі, чарівний мешечок, захисний колар і розірви-створи в грі — фахівці проживали власний досвід включеності, що дало змогу глибше зрозуміти внутрішній світ дитини з ООП. Адже лише відчувши процес із середини, можна професійно й етично організувати його для інших.

Окремий акцент було зроблено на адаптаціях для дітей з різними освітніми потребами. Йшлося про структурованість і візуальну підтримку для дітей із розладами аутистичного спектра, дроблення інструкцій і підкріплення успіху — для дітей із затримкою психічного розвитку, рухову інтеграцію та чіткий регламент — для дітей із труднощами саморегуляції, створення відчуття безпеки та добровільності — для дітей із досвідом травми чи підвищеною тривожністю. Учасники переконалися: універсальних рецептів не існує, натомість існує професійна гнучкість, чутливість і повага до меж.

Дискусійна частина семінару показала, що арт- і ігрова терапія — це не про «малювання заради малювання» і не про діагностування за символами. Це про створення простору, де дитина може виразити те, для чого ще не вистачає слів; де процес важливіший за результат; де підтримка переважає оцінювання. Фахівці обговорювали питання етики, добровільності участі, недопустимості інтерпретацій без запиту та значення міждисциплінарної взаємодії команди супроводу в інклюзивному навчанні.

Важливою складовою стала і саморефлексія. Практичний психолог та соціальний педагог є частиною освітнього процесу, а отже, його емоційний стан, професійні межі та профілактика вигорання безпосередньо впливають на якість допомоги. Семінар став нагадуванням: підтримуючи дитину, фахівець також потребує підтримки — професійної спільноти, обміну досвідом та супервізії.

Підсумком зустрічі стали не лише методичні матеріали й конкретні інструменти для практики, а й відчуття спільної місії. У час, коли діти переживають складні соціальні й емоційні виклики, саме фахівці допоміжних професій можуть стати для них точкою стабільності. І арт- та ігрова терапія — це мова, якою дитинство говорить про важливе.